Погорєлов Олексій Васильович

Український математик, академік АН УРСР (1961), заслужений діяч науки і техніки України, почесний громадянин

Наукові дослідження стосуються геометрії в цілому, теорії пружних оболонок, прикладних проблем.

Розв’язав багатовимірну проблему Мінковського (1971) і четверту проблему Гільберта (1974).

(1919 - 2002)

Олексій Васильович Погорєлов — учений світового рівня, чиє ім'я нерозривно пов'язане з Харковом. Тут він навчався і, за винятком воєнних років, усе життя працював: спочатку в університеті, а з 1960 р. по 2000-й - у Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. Вєркіна.

Нагороди

Премія другого ступеня (1950 р.) - за праці з теорії опуклих поверхонь, викладені в статі «Однозначна визначеність опуклих поверхонь» та в серії ст., опублікованих в журналі «Доповіді Академії наук СРСР» у 1948 - 1949 рр.
Премія (1962 р.) - за дослідження з геометрії «в цілому».
Премія ім. М. І. Лобачевського (1959 р.) - за роботу «Деякі питання в цілому в рімановому просторі».
Премія ім. М. М. Крилова АН УРСР (1973 р.).
Державна премія УРСР (1974 р.).
Премія НАН України ім. М. М. Боголюбова (1998 р.).
Державна премія України (2005 р.).
Орден Трудового Червоного Прапора.
Заслужений діяч науки і техніки України.

Премія НАН України ім. О. В. Погорєлова

за видатні наукові роботи в галузі геометрії і топології

Премію засновано в 2007 р. та названо на честь видатного українського математика, академіка АН УРСР Олексія Васильовича Погорєлова. Премія

ім. О. В. Погорєлова присуджується Відділенням математики НАН України з циклічністю 3 роки. Перша премія ім. О. В. Погорєлова була присуджена за підсумками конкурсу 6 лютого 2008 р.